Астерикс Глава 2

Автор:
Мифика Нова
Астерикс Глава 2
Текст:

Астерікс

Глава 2:
- Мене звуть Беатріс Іна. Приємно познайомитись, Карла Анко Сузум,- посміхнулася.
- Дуже,- відповіла, дивлячись по сторонам.
- У мене є одна здогадка. Ця жінка могла бути демоном,- припустила Беатріс.
- Демон? Хто це?- не розуміє.
- Це такі, як я й інші. Більшість демонів представляє себе вампіром аби існувати. Мало хто знає, що у вампірів, чисто червоні очі, а рожеві, це колір демона,- зітхнула.
- Далі,- зацікавилася.
- Вампіри- це один з різновидів демонів. Є ще відьми- характерний колір- зелений. Вовкулаки- жовтий. Відьми дуже сильні в магії та можуть зробити, майже все,- згадувала.
- Тобто, ми маємо справу з відьмою?- підійшла.
- Це схоже на те. Ходімо?- простягнула руку. Карла зітхнула й взяла руку. Дівчата пішли вперед й побачили дівчинку з світло-фіолетовим волоссям, блакитними очима, в шкільній формі, в льоді. Карла доторкнулася до криги він трохи тріснув. Іна злякалася й відійшла. З'явилася дівчина. У неї було довге світло-фіолетове волосся, приховане під накидкою, зелені очі й біла сукня з жовтими смужками, такі як на накидці.
- Ви не в змозі самостійно зруйнувати магічну кригу. Моя господарка, Айла Ейлін, не дозволить вам зруйнувати її мрію,- повідомила вона.
- Як тебе звуть?- обернулася Анко.
- Логан Мойна- одна з багатьох прислужників відьми,- посміхнулася.
- Навіщо вона це робить? У чому полягає її мета?- питала Сузум.
- Моя господарка хоче змінити неправильний світ, знищив неправильні раси, які створили світ, де не існує нікого, крім янголів та вампірів,- в долоні з'явилась глиба криги.
- Ще одна відьма?- здивувалася Беатріс Іна.
- Річ відьми,- почала атакувати. Напівкровка ухиляється й атакує з дуже високою швидкістю. Мойна не змогла ухилитися й впала.
- Я можу запропонувати тобі стати під моїм знаменням й допомогти мені врятувати наш світ й знайти сестру,- простягнула руку. Логан зітхнула й взяла руку. Тим часом Ребека прокинулася серед купи криги та снігу.
- Холодно. Де усі? Карла?- встала й гукає. Ніхто не відповів.
- Ребека, що відбувається?- запитала коротковолоса брюнетка з червоними очима, білій та червоній сукні з жовтого смужкою, червоними бантами на голові та червоними смужками. Вона була у кризі.
- Сама не знаю,- доторкнулася до криги.
- Це марно, Ребека. Тікай звідси,- крига стала щільніше.
- Я не можу цього зробити,- намагається розбити кригу. Нічого не виходить.
- Навіщо ти це робиш, полукровка? Ми ігнорували вас все життя! Ми створили світ, де намає місця тим, хто трохи інший,- вдарила по кризі.
- Я не знаю. Мені відомо лише те, що я не хочу залишати усе так. Поряд немає більше нікого. Сестра, Карла, значно холодніша від мене й, можливо, залишила б усе як є, але не я. Чуєш, я врятую цей світ,- зі всієї сили вдарила. Крига розкололася, й дівчина в ній, впала на землю. Ребека почула оплески й шукає, поглядом, того, кто їй аплодує. Анко нікого не може знайти.
- Карла, це ти?- невпевнено запитала. Відповіддю був сміх.
- Я не думаю, що це твоя сестра,- промовила дівчина.
- Карла, це не смішно. Виходь!- почала тремтіти.
Другие работы автора:
0
38
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...
Максим Алиев №3