​ Евгений Плужник, стихи, перевод с украинского

Автор:
Harina
​ Евгений Плужник, стихи, перевод с украинского
Аннотация:
Евгений Павлович Плужник (укр. Євген Павлович Плужник; 14 декабря 1898, Кантемировка, Богучарский уезд, Воронежская губерния, Российская империя — 2 февраля 1936, Соловецкий лагерь особого назначения, Соловецкие острова, РСФСР, СССР) — украинский поэт, прозаик, драматург, переводчик, лексикограф.
Текст:

* * *
перевод:

Теперь меня волнует мало
Всё то, что замкнуто в слова.
Не опьянеет, как бывало,
От звонкой фразы голова.
Все чаще хочется молчать мне
Под шелест фраз и россыпь слов.
Стихи в тоске, едва начаты -
Забыть и не закончить вновь!
На что, скажи, слова готовы,
Когда страдаешь без конца?
Всё то, что не дано промолвить -
Не нужно и перу творца!

Оригинал:

* * *
(оригинал):
Тепер мене хвилює мало
Все те, що замкнено в слова;
Не зап’яніє, як бувало,
З дзвінкої фрази голова.
Ні, все частіш кортить мовчати
Під шелест чуваних розмов
І вірш, нудьгуючи, початий
Забути й не кінчати знов...
Бо що тоді слова готові,
Коли сприймаєш без кінця
Все те, що не дається мові
Й не потребує олівця?
Євген Плужник
“Вона зійшла до моря. Хто вона…”
“…І ось я ляжу, – родючий гній…”

* * *
мой вольный перевод:

Она дошла до моря. Кто она -
Самой не безразлично ей отныне?...
Всем нам давно потворствует луна
В скоропостижной замкнутой пустыне.
Ленивый взмах — и вот под ноги лёг
Прозрачный венчик — брошенная метка,
И у стеблей её высоких ног
Расцвёл цветок невиданной расцветки.
На гибкий стан, лиф девственно-нагой
Приходит вал, смывая тлен береговой ...
И снова плеск, наплыв, затишье снова ...
Коралловою стройною ногой
Она смиряет бездну бирюзовую.
Распахнутым объятием своим
Величье вод, что всем ветрам открыто, -
Возможно возвращает Афродиту
Из белой пены деву возродив!

06.11.2019 10-00

* * * оригинал
Вона зійшла до моря. Хто вона –
Навіть самій їй байдуже віднині…
…Хіба ж не всі ми – єдності луна
В скороминущій і пустій відміні?
Лінивий рух, – і ось під ноги ліг
Прозорий вінчик – кинута намітка,
І на стрункім стеблі високих ніг
Цвіте жарка, важка і повна квітка –
Спокійни торс, незаймано-нагий!
Спадає вал… Німують береги…
І знову плеск… І затихає знову…
То пальцями рожевої ноги
Вона вгамовує безодню бірюзову.
І відкрива обійми їй свої
І відкрива обійми їй свої
Ця велич вод, усім вітрам відкрита, –
Здається, повертає Афродіта
У білий шум, що породив її!

* * * мой вольный перевод:

Я сгину — лягу в плодородный слой,
В тлен окровавленной ложбины ...
Благослови меня в час ратный мой,
Храни оправданных, невинных!
Нальется соком семя новой ржи!
И в каждом колоске — беда и мука...
О, пахарь! Ты немного подожди!
Не смешивай с землей мою разлуку.
Благослови меня в час ратный мой,
В жестокий час, когда в крови оковы! -
Я не умру! Я свежий перегной -
Он нужен всем посевам новым! -
И верю я в конце войны -
Пожнут меня ветрами славы
Но сердце просит тишины ...

06.11.2019 10-30

* * * ориганал
…І ось я ляжу,- родючий гній, –
На скривавлений переліг… –
Благослови єси, часе мій!
Навчи мене заповітів своїх!
Розцвітайте, нові жита!
А на кожному колосі –
мука моя… О, воістину час ратай!
Славословлю його ім’я.
Благословен єси, часе мій!
О, жорстокий! І весь в крові! –
Це нічого, що я мов гній –
Під посіви твої нові! –
Бо ось вірю, зросту колись, –
І до когось вітрами, – жни! …
Серце, серце моє! навчись Тишини…

“Мовчи! Я знаю. За всіма словами…” Євген Плужник

* * * (мой вольный перевод):

Молчи! Точно знаю. За всеми словами -
Темнеют сады и стынет вода...
И страсть, что когда-то была между нами,
Развела нас уже навсегда!

Шалый я, от отчаянья пьяный!
Что отчаянье то? Чаша снова пуста!
… Поздно в сердце залечивать раны!
… Порознь мысли, сердца и уста!

О, мой друг!
Я растрачу последние силы,
В том краю я погибну, хоть криком кричи,
Где твой образ, утраченный, светлый и милый,
Где твой голос?… — Молчи!
О! Молчи!
Да… Молчи...

07.11.2019 1-40

* * * (оригинал:

Мовчи! Я знаю. За всіма словами –
Холодний смерк, спустошені сади…
Це наша пристрасть стала поміж нами,
Нас розлучаючи назавсігди!

Шалій, шалій, від розпачу сп’янілий!
Що розпач той? Річ марна і пуста!
…Як пізно ми серця свої спинили!
…Як роз’єднали рано ми вуста!

О, друже мій!
Останні трачу сили,
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий,
Де голос твій… Мовчи!
Мовчи!
Мовчи!


«Ночью его повели на расстрел ...» Евгений Плужник
* * * (мой вольный перевод):

Ночь настала, его повели на расстрел.
Кто фонарь держал, кто-то факел,
На небритом лице пот почти не блестел...
Всё-равно было всем в этом мраке.

Офицерский плевок — сигарету в угли.
Хмарь на небе беспечно-высоком...
Прозвучало привычно-короткое — «Пли!»
Их мишень — это он — синеокий.

Смерти я никакой уж давно не боюсь! -
Кровь сойдет, как всемирная Мекка
И когда-то с небес рухнет на землю блюз!
07.11.2019 2-20

“Уночі його вели на розстріл…” Євген Плужник
оригинал:

Уночі його вели на розстріл.
Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип,
На неголенім обличчі гострі Волоски…
Віддалік, немов цілком байдуже,
Офіцер димок цигарки плів.
Тільки неба хмарний,
темний кужіль Чув нудне і коротеньке – плі!
Відбулось. Мета моя далека,
Я такої смерті не боюсь! –
Зійде кров, немов всесвітня Мекка
Для твоїх майбутніх синіх блюз!

Оригинал:
* * *
Сідало сонце. Коливались трави.
Перерахував кулі, — якраз для всіх!
А хто з них винний, а хто з них правий!-
З-під однакових стріх.

Не схибить куля — не стогнатимуть довго.
Подивилися, — поле! Ромен з трави...
Передній, мабуть ходив, — так човгав:
Черевики скривив.

Сховалося сонце. Сутеніло помалу.
Час би й росі!
А хтось далеко десь генералу:
— Усі.

* * * перевод:
Садилось солнце. Колосились травы.
Считаю пули — да, как раз для всех!
Кто виноват из них, а кто был правым -
У крыш похожий верх.

Не ошибётся пуля — и стонать не долго.
Пересмотрел я поле взглядом у травы ...
Передний шаркал измождённым волком,
Ботинки искривил.

Скрывалось солнце. Хмурилось помалу.
Пора бы всех охолодить росой!
И кто-то где-то крикнул генералу:
— Всё!

08.11.2019 6-40

* * *
Де коноплі були, — батарея.
За клунями чати.
Може, «Портрет Доріана Грея»
Прочитати?

О, мабуть моє! Для тебе! -
Тисячі слів подужав! -
Нащо ж в'їлися до самого серця
між ребер
Кулі та нужа?

* * *

Где конопля была — сегодня батарея.
За ригой на болоте — гать.
А может напоследок образ Грея
Перечитать?

Пожалуй, может я осилил для тебя -
И чтенье это всё же завершил!
Что колет сердце, остро теребя,
Меж рёбер -
Пули или вши?

08.11.2019 6-50

* * *

По-осінньому хмари пливуть,
По-осінньому вітер кигиче...
У далеку лаштуючись путь,
Чорна галич злетілась на віче.

І весь день в берестках стрекотня
Все полохає хмари високі,
Безгоміння осіннього дня
І мій спокій...

* * *
По-осеннему тучи плывут,
По-осеннему ветер курлычет ...
Собираясь в далёкий свой путь,
Журавли прилетели на вече.

И весь вечер вокруг стрекотня
Полыхает заря высокО,
Схожий с тишью осеннего дня
Мой покой ...

08.11.2019 7-05

ЄВРОПА — Євген Плужник

Европа
Мой вольный перевод:

Ахали, сюсюкали — Европа!
ПАпа переделали в «папА»!
Даже хутор это быстро слопал...
Перхоть с кровью — эти их слова!

Вышли гречкосеи за холмами,
И глаза улыбкой занялись...
Пахотник с восточными корнями,
Западнику в сердце ты вглядись!

Выродки, одетые по моде ...
Рабский труд… аборты… кокаин ...
Рядом — гнев замученных заводов,
Боль порабощения страны!

… Опера… Развратные рисунки...
Золото кокоток и вина.
… Раз за день набитые желудки ...
… В жизни не разогнута спина!

… франки, фунты стерлингов… и кроны ...
… раны в кровь — рабочие сердца! ..
… трупами украсили законы,
… истерзав оружием века ...

… Славил Рим прогресс, ума, культуру
Воем пушек, топотом солдат,
Трупами расстрелянных им сдуру,
Сотнями в крови омытых дат!

… Разыграв гуманностью Европа -
Денежный, талантливый актёр,
Приглашает — Заходи!.. холопом...
Кровь с карманов вовремя обтёр?
.........................................
.........................................
Ахали максисты: Продвижение!
И мечтали о Париже тож!
— У Европы есть определенье: -
Пузо, кошелёк и острый нож!

Стали гречкосеи — им укором -
Всё ж неугомонные внутри!
— Запад, прославляемый позором,
Ты в глаза Востоку посмотри!...

08.11. 2019 12-00
_________________

ЄВРОПА — Євген Плужник (1898 — 1936)
Оригинал:

Ахали, сюсюкали — Європа!
Тато — не звертались, a «papa»!
Доки навіть хутір не второпав:
— Слів в крові намочених лупа!

Вийшли гречкосії на узгір'я,
Усмішкою очі зайнялись,—
Сходу ще не оране безмір'я,
Заходові в серце подивись!

Виродки, зодягнені по моді...
Визиски… аборти… кокаїн...
Поруч — гнів натомлених заводів,
Болі поневолених країн!

… Опери?.. Розбещені малюнки?..
«Золота, кокоток і вина!»
… Раз за день набиті хлібом шлунки...
… раз в житті розігнута спина!

… Стерлінги...і франки...і корони...
… рани у серцях робітників!..
… трупами уквітчані закони!..
… зброєю згвалтовані віки...

… Вславили і поступ, і культуру
Воєм ненажерливих гармат!
Трупами розстріляних край муру!
Сотнями в крові омитих дат!

… Бавиться гуманністю по змозі
Сили і кишені адюльтер!
Заходе! чого ж
Ти й досі
Крові на кишенях не обтер?
.........................................
.........................................
Ахали — максліндери і поступ!
Мріяли Прилуки про Париж!
— Доки все у формулочку просту —
Шлунок, гаманець і ніж!

Стали гречкосії — і докором
Очі невблаганні зайнялись:
— Заходе, ану, коли не сором,
Сходові в обличчя подивись!

* * * (оригинал):

Це снилось?.. На тихім світанні
Багнети, і я біля стінки...
О, перші й довіку останні
Мої півхвилинки!

О, ранки! Кінчається зараз
Вино нерозведене ваше!
… А в думці — який тепер вираз
На очі нероблений ляже?

Це снилось? Не знаю. Не знаю...
І ось усміхнутись несила...
І ось не живу, не конаю...
О, правдо моя невесела!
____________________

* * * (перевод):

Это снилось?… На тихом рассвете
Штык и я у расстрельной стены ...
О, мгновенья последние эти -
Полминутки остались, увы...

Рано утром закончится время -
Вина крепкие бродят в крови!
… В думах сна беспроглядная темень -
Лягут на сердце жара угли.

Это снилось? Не знаю. Не знаю...
Усмехаться невмоготу ...
Не живу… и не умираю ...
Правда жизни ушла в глухоту.

08. 11. 2019 23-40
____________

* * * (оригинал):

Питалась ласкаво:— Чом, синку, ти зблід?—
А слів не знайшов
І промовчав.
— На північ,
На південь,
На захід,
На схід
Над трупами вигуки вовчі!

Безсило повіки на очі впадуть,—
Старечі до рук моїх губи...
А бачу —
Безкрая скривавлена путь...
І трупи!
І трупи...

— Матусю! Хто очі мені замінив?—
Всміхнеться, щоб сліз не побачив...
Сама — до вікна, до неораних нив —
І плаче...

Далеке майбутнє! Скривавлену мить
Якими житами засієш?
… Ой, мамо! Чого це так серце болить,
Що й ти не зігрієш!
________________

* * * (перевод):

Спросила мама: — Почему, ты побледнел? -
Слов не нашёл,
И отвернулся молча...
— На север,
Запад,
Юг,
И на восток
Мой стон проник и трупный отклик волчий!

Покорно веки взор судьбы сомкнут, -
Костлявая целует мёртвых в губы ...
Я вижу -
Окровавленный мой путь ...
И трупы!
Трупы ...

— О! Мама! Кто глаза мне заменил? -
Не скажет, чтобы слёз её не видел ...
Сама рыдать — к окну, уже без сил...
Как-будто кто её обидел.

В далеком будущем… поля кровавых битв
Какими семенами ты засеешь?
… Ой, мама! Что же сердце так болит,
И почему ты не согреешь?
09.11.2019 0-20
___________________

* * * (оригинал):

Долі моєї ціна —
У повітовому місті осінь,
А вона витягла серце,— на!
— Неціловане й досі!

От і упала на неї тінь!
От і знесилів.
Мало, мало хотінь!
— Сили!

А коли ж сила уся —
Шклянка насіння?
Хоч би вже спокій мені засяв,
Весно моя осіння!
________________

* * * (перевод):

Судьбы моей цена -
В уездном месте — осень,
На сердце камень — кажется она -
— Нецелованная до сих пор!

Упала на неё густая тень!
И обессилила...
Возможно много в жизни я хотел!
— Дай силы ссыльному!

Когда же силы все мои уйдут -
Стаканом семени...
Придёт покой, подарит мне уют -
Весна осенняя!

09. 11.2019 0-40


Оригинал:
* * *
Знов на сторінках ранні тіні
Покрали літери в очей...
Як непомітно вечір синій
Схиливсь до мене на плече!

Зіпрусь натомлений на лутку,
А там, де місто,— степ немов...
І чую — спогад, повний смутку,
В червоножилах тисне кров.

Промерзлий шлях...Швидкі тачанки...
І ось душа мала-мала!
А на снігу з чиєїсь ранки
Кров візерунки заплела.

Мовчіть, умріяні сторінки!
— Я справжнім болем догорів!
...І знов за вікнами будинки
І мертве світло ліхтарів...
________
Мой перевод:
* * *
Вновь на страницы тени пали,
Украли буквы от очей ...
Лучи опять отполыхали,
Мастится вечер на плече!

Упрусь устало в подоконник,
Там за околицей в степи ...
Грустит о чём-то, вызрев, донник,
Теснятся помыслы, скупы.

Промёрзший путь ... Быстры тачанки ...
А вот душа смелеть - мала!
Беда в снегу из чьей-то ранки
В крови узоры заплела.

Молчите мёртвые страницы!
- Я болью снова прогорел!
... Скулит за окнами станица
В скупом мерцаньи фонарей ...


18.11.2019 11-00
_____________

Оригинал:
* * *
Здається, знову буде недорід:
Земля без снігу, а морози добрі.
Зблід
Обрій...

Вечеря тягнеться така нудна!
І страв і слів вживаємо потрошку.
А інколи, здається, не одна
Рука до вуст несе порожню ложку...

Старий мовчить.Не досить слів хіба?
Думки — і ті розбіглися геть--чисто!
Зими тієї згинула ряба,
А полову тепер відніме місто!
_______

Мой перевод:
* * *
Похоже снова ждёт неурожай-
Земля без снега, а морозы крЕпки.
И бледный горизонт уходит в гай,
понуро пробивается
сквозит ветки ...
Сгустился вечер, хмурый дотемна!
Слова беды вкушаем понемножку.
И кажется, порою, не одна
Рука несёт в уста пустую ложку ...

Старик молчит. Сытны ли вам слова?
И мысли - прочь, их в думе этой ворох!
Зимой накормит только половА,
Да и мякину всю отнимет город!


18.11.2019 11-10
_______________
Оригинал:
* * *
Пропало сіно! Тільки покосили,
А дощ його й прибрати не дає!
Вже третій день ллє з усієї сили,
А особливо на моє!

В долинці саме. Їжте, коненята!
Журюсь, лежу, й книжок нових нема...
А за вікном темно-зелена м'ята
З-під стріхи краплі перейма.
__________

Мой перевод:
* * *
Пропало сено! Только покосили,
А дождь его убрать не даст!
Уж третий день полощет со всей силы,
То стихнет, то поддаст.

В долине хмарь. Пасутся там лошадки!
Лежу и маюсь, новых книжек нет ...
Вдыхаю прелость зелени украдкой,
А с крыши капель в лужи... рикошет.


18.11.2019 11 - 30


* * *
оригинал:

Надходить дощ. Шумлять бліді берези...
Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...
А дужий грім зустрів такі діези,
Що злякано дзвенить вікно!

Тікає день. Скриплять вози на греблі...
Під чередою стогне оболонь...
І раптом шріт — дрібні перлові краплі...
І знову вітер, гуркіт і огонь.

І вже туман пливе, бреде над полем,
Щоб за хвилину сонцем розцвісти,
Щоб навіть я з надією та болем
Твої старі перечитав листи!

* * *
мой перевод:

Дождь начался. Шумят в бору берёзы ...
Зарницы рвут навесы облаков...
Гремят, как пушки полковые, грозы,
Испуганно звенит окно!

Уходит день. Скрипят телеги в поле ...
Под колесницей стонет оболонь ...
Дробятся капли мелко поневоле ...
И снова ветер, грохот и огонь.

Туман плывёт, бредёт над серым полем,
Чтоб за минуту солнцем расцвести,
Чтоб я с надеждой и щемящей болью
Твои ко мне перечитал листы!


19.11.2019 14-50

* * *
оригинал:

Торгуємо усім, чим тільки можна,-
Словами, дровами, життям, сукном...
Та на аршин лягла рука не кожна,
— Як і раніше, мрію за вікном.

Що я продам? Мій крам — від мрій утома,
Широке серце й бідний олівець!
Річ світова, і річ давно відома —
Який вже там ще й з мрійника купець...

Та знаю, вірю — через дні і муку!—
Ось підпереже землю мить така,—
І над базаром стисне мрійну руку
Упевнена долонь робітника!

* * *
мой перевод:

Торгуем всем, чем только можно -
Дровами, жизнью, словом и сукном ...
Рука - аршин измерит осторожно...
- Мечту как прежде вижу за окном.

Что я продам? Мой скарб - надежд усталость,
Души размах и бедный карандаш!
Во всём давно такая обветшалость -
Мечтать не стоит - что уж там продашь?! ...

И знаю, вижу - через дни и муку, -
Перепояшет землю тот момент -
Сожмет мою мечтательную руку
Ладонь раба восставшего - цемент!


19.11.2019 15-10

* * *
Оригинал:

Попоїм, посплю... Щасливий ніби.
Роздобув собі штани нові!
Тільки очі так немов у риби
Та на в'язах мулько голові.

Дотягнусь, пурну — і буде тихо!
Мудреці!
Через віщо серце ніби віхоть
У чужій невимитій руці?

* * *
Мой перевод:

Поем, посплю ... Счастливый вроде.
Штаны себе надыбал новые!
Глаза как рыбьи в омуте-воде,
Да неудобно рыбьей голове.

Настанет день - и будет тихо!
Невдалеке...
И сердца клок повиснет лихо
В чужой не вымытой руке.


19.11.2019 15-20

Оригинал:

* * *
Розминувся зі мною сон.
Дні повій, галіфе й героїв...
Хто у сквері під цей газон
Грунт угноїв?

Певне, мріяв: ось прийде час...
Рости, травко зелена!
Що ж! Шинелька його якраз
І на інші рамена.

Тільки ґудзик приший новий,—
Та і мрій собі серед буднів...
Ви!
Майбутні!

1926

Перевод:

Разминулся со мной сон.
Дни проституток, галифе и героев ...
Кто же в сквере весь этот газон
Унавоживал строем?

Всё мечтали: вот время придёт ...
Вырастит травка зелёная!
Что ж! Шинелька другим подойдёт -
Вся земля опалённая.

Только хлястик пришей поновей -
Да мечтай себе снова беспечно...
Вы из будущего!
Недалече!

26.11.2019 20-40
_______

Оригинал:

* * *
Hi словечка йому не сказав старий,
Мовчки вивів коня за ворота.
Потихеньку осіння лилася згори
На степи позолота.

А коли упав перший у жовтні сніг,
Лист прийшов, весь пом'ятий.
За далеке майбутнє ліг
В бур'ян головою спати.

До товару… По воду… А день за днем
Знов подвір'я взялось травою...
Серце, серце! З твоїм вогнем
— У бур'ян головою!

1926

Перевод:

Hи словечка ему не промолвил старик,
Молча вывел коня за ворота.
Осень щедро плеснула в сентябрьский миг
По степи и холмам позолоту.

А когда первый снег запуржил в октябре,
Получил я листочек помятый.
Лег я спать и проснулся больной на заре
В сорняке за свободу распятый.

За товаром… По воду… И так день за днём
Снова двор заполынет травою ...
Сердце, сердце! Ты тлеешь огнём,
— Жги бурьян, но не трогай живое!

26.11.2019 20-55
_______

Оригинал:
* * *
Зустрів кулю за лісом.
Саме там, де посіяв жито!
За яким бісом
Стільки було прожито!

Прийшла баба, поголосила...
Невеличка дірка поміж ребер...
Ну, звичайно,— краса і сила!
Marche funebre!

1926

Перевод:

Встретил пулю за лесом.
Где посеяна рожь!
Каким бесом
Жизнь оценена в грош?!

Баба выла — вдова голосила ...
Небольшая дыра между ребер ...
Пуля-дура — огромная сила!
Марш похоронный!

26.11.2019 21 -05
______

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Був це хлопчик лагідний і тихий,
Як сосновий у безвітря ліс...
(Для якоїсь радості і втіхи
Кожний з нас у дні прийшов і ріс).

А сімнадцятий минув, зустрінув
Наречену — кулю за Дніпром.
— Обертайся, земле, без упину!
Припасайте, припасайте бром!

Ах, цей хлопчик лагідний і тихий,
Що над степом ранній біль простер!
(Для якої радості і втіхи
Кожний з нас приходить і росте?)

1926

Перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Жил мальчишка спокойный и тихий,
Как сосновый в безветрие лес ...
(Для какой-то утехи безликой
Всяк из нас послан кем-то с небес).

А семнадцатый минул, невесту
Встретил парень… и смерть — за Днепром.
— Возвращайся в землицу — на место!
Голос с неба с вороньим крылом!

Жил парнишка спокойный и тихий,
Боль над степью зарёю простер!
(Для какой же утехи безликой
Небо жжёт погребальный костёр?).

26.11.2019 21-20

Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Мабуть, дуже йому боліло:
Все облизував губи. Потім затих.
Невеличке на розі тіло
Не спитають більш,— за яких!

Дуже просто.Гостренька куля
Заступила йому далечінь.
— Серце днями собі намуляв,—
Спочинь!

Подивіться, кому кортіло
Подивитись за межі дат,—
Непотрібне на бруці тіло,
А над тілом — плакат.

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»
Видимо, больно ему было очень:
Всё облизывал губы. Потом затих.
Невелик был, закрыл очи.
Не спросят больно-то — за таких!

Очень просто. Остренькая пуля
Просвистела ему издалИ.
— Сердце натёр в июле… -
Теперь отдохни!

Посмотрите, кому хотелось
Посмотреть за пределы дат, -
Ненужное это тело,
Над телом — плакат.

28.11.2019 21-30

Оригинал:
* * *

А він молодий-молодий...
Неголений пух на обличчі.
Ще вчора до школи ходив...
Ще, мабуть, кохати не вивчив...

Так очі ж навколо лихі...
Крізь зуби один — розстріляти!
… А там десь солома дахів...
… А там десь Шевченко і мати...

Долоню на чоло поклав;
Крізь пальці майбутньому в вічі...
Хвилина текла, не текла...
Наган дав осічку аж двічі...

А втретє… І сонячний сміх
На драні упав черевики...
І правда, і радість, і гріх,
І біль не навіки!

1926

Мой перевод:
* * *

А он молодой-молодой был...
Пух на лице не брил.
Ещё вчера в школу, поди, ходил ...
Ещё, пожалуй, любить не любил ...

Вокруг глазищи, да жажда лихая ...
Один сквозь зубы своим — расстрелять!
… Эх, как там на крыше солома — сухая ль?
… А там под крышей Шевченко и мать ...

Ладонь на глаза положил;
Сквозь пальцы будущему — в лоб ...
Минута текла, берегла что есть сил...
Наган даёт осечку, но дважды чтоб!...

А третий в цель… И солнечный смех
На драные упал ботинки ...
И правда, и радость, и грех,
И боли нет, только в сердце льдинки!

28.11.2019 21-40

Оригинал:
* * *

Для вас, історики майбутні,
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!

Забудь про ті натхненні свята,
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята.
— Агов!

Якийсь дідок нудний напише,—
Війна і робітничий рух...
О, тихше!
— Біль не вщух!

1926


Мой перевод:
* * *

Вот вам, историки будущие:
Боль вспыхнет — умы строками охолодив!
О, золотые будни грядущие
Средь плодородных свободных нив!

Забудь о тех днях, где душа загублена,
О тех местах, где росою кровь.
Молчи, молчи, душа подрубленная.
— Не зови вновь!

Какой-то старик хладнокровно напишет, -
Рабочий класс в умы проник ...
О, тише, тише!
— Боль всё слышит, лишь грохот стих!

28.11.2018 21-55


Оригинал:
* * *

Знаю, сіренький я весь такий,
Мов осінній на полі вечір...
— Тягарем минулі віки
На стомлені плечі!

Серце здушили мені — мовчи!
О, майбутнє моє прекрасне!
Чуло серце тебе вночі,
Що ж,— нехай собі серце гасне!

Хтось розгорне добу нову —
І не біль, і не гнів, не жертва!
Воскресінням твоїм живу,
Земле мертва!

1926


Мой перевод:
* * *

Знаю — смурней не найти человека,
Как поздний осенний вечер ...
— груз прошлого века
На утомлённые плечи!

Сердце сдавило меня — молчи!
О, будущее моё прекрасное!
Слышало сердце тебя в ночи,
Что ж, — сердце тоже гаснет!

Кто развернёт иную судьбу? -
И не боль, и не гнев, и не жертва!
Воскресением твоим живу,
Земля смертна.

28.11.2019 22-05

+4
39
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...
Константин Кузнецов